Фрітілярія персидська 20+ 1 шт

Фрітілярія персидська — Fritillaria persica

Термін цвітіння: квітень–травень
Висота рослини: 60–100 см
Кількість квіток у суцвітті: до 20–30
Колір: темно-пурпуровий, коричнево-фіолетовий, іноді майже чорний
Тип: багаторічна цибулинна рослина
Форма квітки: поникла, вузькодзвоникоподібна
Листя: сизо-зелене, ланцетне
Місце посадки: сонячна ділянка
Призначення: клумби, міксбордери, гравійні сади, групові посадки, зрізання

Опис

Фрітілярія персидська (Fritillaria persica) — ефектна високоросла цибулинна рослина з незвичайними вертикальними суцвіттями темного забарвлення. На міцному прямому стеблі формується довга китиця з численних пониклих дзвоникоподібних квіток. Їх колір варіюється від коричнево-пурпурового та темно-фіолетового до майже чорного, завдяки чому рослина створює виразний контраст у весняному саду. RHS вказує, що на одному квітконосі може формуватися до 30 квіток.

Рослина зазвичай виростає приблизно до 60–100 см. Пряме стебло вкрите декоративним сизо-зеленим або сіро-зеленим ланцетним листям, яке може сягати близько 25 см завдовжки. Темні квітки на тлі холодного зеленого листя надають фрітілярії особливо виразного, графічного вигляду.

Fritillaria persica добре підходить для створення вертикальних акцентів у міксбордерах і групових посадках. Особливо ефектно поєднується з білими, кремовими, жовтими та рожевими тюльпанами й нарцисами. Її також можна використовувати для зрізання.

Особливості вирощування

Фрітілярія персидська найкраще росте на сонячних ділянках у родючому, гумусному та добре дренованому ґрунті. Вона краще переносить теплі й сухі місця, ніж багато інших видів фрітілярій, але дуже важливо не допускати застою води біля цибулин.

Цибулини висаджують восени. Для важкого ґрунту бажано додати крупнозернистий пісок або дрібний гравій для покращення дренажу. Після завершення цвітіння листя залишають до природного пожовтіння, щоб цибулина накопичила поживні речовини на наступний сезон.

Як розмножується Fritillaria persica

Найпростіший спосіб — дочірніми цибулинами. Наприкінці літа, коли рослина перебуває у стані спокою, біля материнської цибулини можна відокремити утворені цибулини-дітки та висадити їх окремо. Саме поділ дочірніх цибулин наприкінці літа RHS рекомендує як основний спосіб вегетативного розмноження.

Можливе також насіннєве розмноження. Насінню потрібен холодний період для проростання, а молодим рослинам необхідно кілька років, щоб досягти розміру, достатнього для цвітіння. Тому для домашнього садівництва розмноження дочірніми цибулинами значно простіше та швидше.